Новели у земельному законодавстві

розміщено в: Новини, Роз'яснення | 0

10 липня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні” №2498-VIII (надалі “Закон”). Закон було опубліковано 29 серпня 2018 року і він набув чинності 1 січня 2019 року. Нарешті вирішено наступні проблеми під час використання земель сільськогосподарського призначення: cамовільне зайняття земельних ділянок, правовий статус яких не був визначений (поле- і лісозахисні смуги, польові дороги), землі колективної форми власності, проблеми меліорації, “черезсмужжя”.

Закон передбачає, що земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), передаються в оренду без проведення земельних торгів власникам та/або користувачам земельних ділянок, суміжних із земельними ділянками під такими польовими дорогами. Строк оренди таких земельних ділянок становить 7 років. Нарешті вирішено проблему самовільного заняття польових доріг.

Законом також введено положення щодо того, що земельні ділянки під польовими дорогами, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), можуть використовуватися землевласником (землекористувачем) як для проходу (проїзду) до інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, так і для вирощування сільськогосподарської продукції. Тобто, Закон фактично закріпив багаторічну практику щодо використання польових доріг для вирощування сільськогосподарської продукції. Нарешті, це зніме проблему потенційних санкцій за самовільне зайняття земельних ділянок у багатьох сільськогосподарських підприємств.

Врегульовано питання щодо КСП (колективних сільськогосподарських підприємств). Через законодавчу колізію можливість розпорядження землями КСП була фактично заблокована на довгих 16 років, оскільки діючий Земельний кодекс України фактично не визнає таку форму власності як колективна. Ухвалений закон передбачає, що з дня набрання чинності цим Законом землі колективних сільськогосподарських підприємств, діяльність яких була припинена (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Фактично ті масиви земель, які зараз мають статус земель колективної власності (за умови припинення діяльності колективної сільськогосподарського підприємства) на підставі вказаного Закону будуть у державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані як землі комунальної форми власності.

Більш того, Законом внесено зміни в Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, які передбачають можливість члену діючого колективного сільськогосподарського підприємства, який побажав вийти з його складу, отримати земельну ділянку, яка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства, шляхом  розподілу земель колективної власності підприємства відповідно до Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”.

Додатково у Законі детально розписана процедура щодо проведення розподілу земель, які підпадали під паювання, проте не були розпайовані. Вона достатньо тривала і непроста. При цьому, Закон передбачає, що розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їхніми спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року. Таким чином, законодавець нарешті обмежив строк, після якого колективної власності на землю вже не буде.

Значним чином змінили і регулювання меліорації. По-перше, Кабінету Міністрів України тепер надано право встановлювати нормативи екологічно безпечного зрошення, осушення та управління поливами або водовідведенням. Але до яких наслідків для аграрного бізнесу може призвести таке повноваження Кабінету Міністрів України? Невідомо.

По-друге,  передбачено положення, що особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, на якому здійснюється гідротехнічна меліорація, має право на компенсацію понесених витрат з гідротехнічної меліорації земельних ділянок, розташованих у такому масиві, або суміжних земельних ділянок, які не перебувають в її користуванні. Розмір компенсації та умови її сплати визначаються у договорі між цією особою та власником або користувачем земельної ділянки. Одразу бачимо, що виникає питання трактування – яка це “істотна частина” масиву?

Закон також вніс зміни до Закону України “Про меліорацію” в частині встановлення сервітутів для здійснення заходів з меліорації. Зокрема, тепер чітко визначено, що можна встановлювати сервітути стосовно: (1) будівництва та розміщення трубопроводів, які є складовою частиною меліоративної системи; (2) проходу, проїзду, а також перевезення матеріалів для будівництва та експлуатації меліоративної системи; (3) руху пересувних об’єктів інженерної інфраструктури.

Законом введена нова норма до Закону України “Про оренду землі”, яка передбачає ряд цікавих новел щодо оренди земель сільськогосподарського призначення, зокрема:

Власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок. Укладення договору суборенди у такому разі не потребує згоди орендодавця, при цьому орендар залишається відповідальним перед орендодавцем за виконання договору оренди. Припинення дії одного з договорів оренди, суборенди земельної ділянки, укладених у порядку обміну правами користування, припиняє дію іншого договору оренди, суборенди, укладеного взамін, про що обов’язково зазначається у таких договорах.

Отже, вводиться фактично абсолютно новий правовий механізм – обмін правами користування землею. У разі укладення договору оренди (суборенди) в порядку обміну правами користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, у такому договорі зазначається договір, взамін якого він укладений.

 За додатковою інформацією звертайтесь в Гощанське бюро правової допомоги за телефонами  (067)360-88-48 – начальник Дубич Сергій Володимирович, (068)016-08-93 – головний спеціаліст – Гупалюк Вадим Віталійович,  чи (03650) 2-16-50

Серій ДУБИЧ,

начальник відділу «Гощанське бюро правової допомоги».

Поділитися:Share on Facebook
Facebook
0Tweet about this on Twitter
Twitter
Print this page
Print

Залишити відповідь