Майже всі сучасні історики пов’язують назву селища з давньоруськими словами «гостити», «гощу» і особливо – «погост», що означає певне поселення. Схожі назви є і в інших слов’янських країнах. Польський учений 19 ст. Піктет казав, що назва «Гоща» походить із санскритської мови і означає стійло, хлів, оберіг для корів.

У глибоку давнину великі Литовські князі подарували землю по річці Горинь, між Корцем і Острогом, хрещеному магометанину Мурзі-Кирдей-Хану.

У 1340 році містечко увійшло до складу Литви. Приблизно на цей час припадає зведення татарським мурзою Кирдей-ханом кам’яного замку. Упродовж  XIV- XVII ст. рід Кирдея згадується як Гостцькі, Гостські, Госьцькі, а відтак Гойські.

Статусу міста Гоща набула у ХVІ ст. (Магдебурзьке право).

У 1569 р. Гоща увійшла до складу  Речі Посполитої. В XVІ-XVІІ ст. містечко було одним із центрів социніанства. Зокрема, в 1600-1637 рр. тут функціонував колегіум, де навчався майбутній московський самодержець Дмитро Самозванець та  викладали вчені  Саломон  Палюдніс, Теодор Молітор, Войцех Каперіус, Дуросиус Даніель.

У 1635 р. Гощею заволоділа княгиня Регіна Соломирецька з роду Гойських. Прихильниця православ’я, вона  заклала тут монастир і вищу школу, опікуном якої був митрополит Петро Могила,  а ректорами – Гнат Оксенович-Старушич, Інокентій Гізель, Лазар Баранович.

1638 р. датовано першу згадку про Свято-Михайлівську  церкву  як уже збудовану споруду. Наступного року  княгиня Соломирецька, закривши училище  социніан, відкрила в Гощі ще кілька початкових шкіл.

Після Гойських містечком володіли Петро Могила та магнат Адам Кисіль (1642-53 рр.), котрий зробив  його своєю резиденцією.

В XVІІ ст. основним заняттям  населення  було сільське господарство. Позбавлена власної землі, частина гощанців жила з ремесел, торгівлі. Як і століття тому, в містечку щороку влаштовувались ярмарки.

В 1717 р. Гощею заволоділи Ленкевичі-Іпохорські. Наприкінці XVІІІ ст. вони  звели тут резиденцію  та  заклали парк, що збереглися донині.

Гощанський парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, який заснований Ленкевичами у XVIIІ столітті, де ростуть рідкісні та цінні породи дерев: гінкго дволопатеве, каштан жовтий, каштан червоний, сосна чорна, сосна Веймутова, рідкісна форма клена гостролистого (форма Шведлера), що в травні змінює колір листя з зеленого на багряний, модрина європейська, дуб звичайний пірамідальної форми, липа широколиста позсіченолистої форми, гіркокаштан 8-тичинковий. На сьогоднішній день парк налічує близько 50 видів дерев.

На території парку знаходиться – «Садиби Ленкевичів-Іпохорських», пам’ятки архітектури, яка є своєрідною візиткою Гощі, побудованої наприкінці XVIII ст. Станіславом Ленкевичем.

В часи перебування Гощі у Польщі у садибі був розміщений корпус прикордонної охорони.

У радянські часи  на території парку були збудовані кінотеатр, ресторан, Будинок культури.

В 1990 р. в Гощі було піднято  національні жовто-сині прапори. Наступного року Гоща  увійшла до складу суверенної Української держави.

Поділитися:Share on Facebook0Share on VKTweet about this on TwitterPrint this page