Секрети успіху Любові Гончар

розміщено в: Успішні люди | 0

2011 рік став прикметним для Любові Гончар. Тоді їй довірили управління Гощанським заводом продтоварів. З того часу минуло всього 8 років, однак саме завдяки її вмілому керівництву, стратегічному менеджменту сьогодні продукція підприємства з торговою маркою «Пригощайся» має великий попит не лише в районі та Україні, а й виходить на міжнародні ринки.

На Гощанський завод продтоварів Любов Гончар прийшла працювати після закінчення Рівненського комерційного технікуму. 5 липня 1999 року вона обійняла посаду бухгалтерки. Згодом, 2004 року, її призначили заступницею головного бухгалтера, а 2010 – головною бухгалтеркою Гощанського заводу продтоварів. Однак на цій посаді Любов Валентинівна довго не затрималась. Буквально через рік власник Гощанського заводу продтоварів Борис Вознюк запропонував їй очолити підприємство.

– Тоді мені було 30, – пригадує пані Любов. – Я нічого не знала про виробництво, управління персоналом. Борисові Павловичу я сказала, що буду директоркою хіба «для галочки», адже я бухгалтерка, а директор повинен знати всі виробничі нюанси. Знаючи мене вже не перший рік, він сам переконав мене, що я впораюсь. Після цього довелось працювати в посиленому режимі. Багато допоміг мені тоді наш головний інженер Георгій Федорович. Він усе пояснював, розказував, а якщо я не розуміла якогось процесу, то схематично мені його малював.

Утім, відсутність керівного досвіду й знань була не найбільшою проблемою, яку довелось розв’язувати молодій директорці. Найгірше було те, що процес виробництва на заводі практично зупинився. Понад 100 працівників виходили на роботу лише один день на тиждень, а останні півроку їм не виплачували заробітної плати. Завод переживав тотальну кризу.

– Кредит на сировину й велика заборгованість із виплати заробітної плати становили дві глобальні проблеми, з розв’язання яких мені довелось починати роботу на підприємстві, – каже Любов Гончар. –  Але власники хотіли, аби завод розвивався, і крок за кроком робили все можливе для цього. Спочатку ми продавали товар за цінами, нижчими від собівартості. Робили це для того, аби розрахуватися, ліквідувати заборгованість із виплати зарплати й сплатити кредит. Бували випадки, коли продукція лежала на складах, але на неї не було замовлень. До того ж саме тоді ми втратили наші ринки збуту в Криму, а згодом – і на сході України. А ці регіони були нашими основними партнерами.  

До слова кажучи, у цей і так доволі складний період в історії Гощанського заводу продтоварів підприємство штурмували різного роду інспектори. Після трьох років боротьби за право бути й працювати завод почав заробляти. Ішов 2014 рік. Перші зароблені кошти спрямували на придбання нового обладнання. Крім того, ухвалили рішення про розширення асортименту продукції заводу й виробництво цукерок.

Згадуючи свій нелегкий шлях до успіху, Любов Гончар зізнається, що сьогодні вона з гордістю розповідає про завод, яким керує, і продукцію, яку тут виготовляють.

– Нині ми пропонуємо нашим споживачам 36 видів цукерок, – каже Любов Валентинівна. – Буквально два тижні тому ми реалізували загальноукраїнський проект і почали виготовляти цукерки з кайєнським перцем для пожежників. І ми дуже пишаємося цим. Є ще одна дуже добра новина. Гощанський завод продтоварів пройшов сертифікацію ІСО – систему безпечності обладнання. Це означає, що нам дали зелене світло для експорту продукції торгової марки «Пригощайся» за кордон. Першу пробну партію ми вже відправили в Китай. Це всього 450 кг цукерок. Для того, аби вийти на китайський ринок, слід було дотриматись певних вимог. Зокрема наші китайські партнери поставили умову, аби в коробці було лише 8 цукерок, оскільки цифра 8 для них дуже символічна. Для коробки розробили спеціальний дизайн. Також плануємо розвивати співпрацю з арабськими країнами. Загалом експорт продукції з торговою маркою «Пригощайся» відкриє нові можливості не лише для нашого заводу, а й для пізнаваності бренду Гощі.

Водночас пані Любов акцентує увагу на питанні кадрів. Перспектива розширення ринків збуту дозволить відкрити 2 нові цехи. У свою чергу постане питання про необхідність збільшення кількості працівників заводу. А кадрове питання сьогодні вкрай проблемне.

Україна межує з Польщею, де за таку саму роботу людям пропонують значно вищі заробітні плати. У результаті в найгарячіший для заводу сезон дуже важко знайти працівників.

А тим часом на заводі працюють над дотриманням нових стандартів. Зокрема вже невдовзі сік, який виробляють на єдиному на Рівненщині підприємстві, продаватиметься в скляній тарі. Це світова тенденція, а керівництво підприємства намагається йти в ногу із часом.

Насамкінець Любов Гончар поділилась секретами не лише свого успіху, а й загалом Гощанського заводу продтоварів.

– Успішне підприємство – це командна робота, – каже директорка. – Колектив – ось основа успіху. Ми разом подорожуємо, відпочиваємо. І нас це гуртує. Другим критерієм успіху є співпраця. Як керівниця підприємства я доволі часто раджусь із його власником. Разом ми виробляємо дальший алгоритм діяльності нашого заводу.

Також налагоджено плідну співпрацю з Гощанською селищною радою в особі її голови Миколи Панчука. Не останню роль у досягненні успіху відіграє вміння знаходити спільну мову з постачальниками сировини, потенційними клієнтами. Це також я навчилась робити.

А ще керівник не може бути для всіх добрим. І це треба розуміти, прийняти й навчитись із цим жити. Загалом керівник має чітко висловлювати свою позицію й уміти відстояти її. Від цього залежить, як сприймають вас як керівника, а отже, і підприємство, яке ви очолюєте.

Наталія КАЛЬКА.

Матеріал був опублікований в районній газеті “Рідний край” 8 березня 2019 р.

Поділитися:Share on Facebook
Facebook
168Tweet about this on Twitter
Twitter
Print this page
Print

Залишити відповідь