Сага громади

Історія Гощанщини охоплює низку історичних періодів: від дослов’янського та ранньослов’янського (до кінця Х ст.) до сучасної незалежної України (з 1991 р.). На території громади виявлені поселення ще з часів пізнього палеоліту (12–10 тис. років тому), а також артефакти різних археологічних культур. У ранньослов’янський період тут проживало плем’я дулібів, про що свідчить назва одного із сучасних сіл громади. Найдавніші села відомі з XV ст.:

Мощони (1444),
Микулин (1454),
Воронів (1463),
Воскодави (1468),
Бочаниця (1478).

На території сучасної Гощі в XI–XII ст. існувало укріплене давньоруське поселення, пов’язане з центром у Дорогобужі. Перша письмова згадка про Гощу датована 1495 роком, коли великий литовський князь Олександр надав їй право проведення ярмарків.

Засновником сучасної Гощі вважають хрещеного татарина Олізара Кирдія (Мурзу-Кирдія-Хана), який отримав ці землі за військові заслуги. Його нащадки – рід Гостських – зробили Гощу родовим маєтком і збудували тут замок. У XVI–XVII ст. Гоща стає освітнім центром: Роман і Гаврило Гостські заснували аріанську школу, де навчався майбутній самозванець Лжедмитрій І, а Регіна Соломерецька заснувала монастир і школу, пов’язану з Києво-Могилянським колегіумом, де працював Інокентій Гізель — майбутній ректор академії.

У XVIII ст. Гоща переходить у власність роду Ленкевичів-Іпогорських, які збудували садибу та англійський парк. Тоді ж розвиваються ремесла й промисловість: діяли млини, суконні фабрики, шкірзаводи, майстерні, воскобійні. У XIX ст. Гоща й Тучин стають центрами торгівлі та виробництва, відомими ярмарками, цегельнями, суконними і спиртовими заводами.

Тучин має власну давню історію: тут збереглися залишки валів давнього замку, збудованого князями Пуцятами. Пізніше маєток переходив до Семашків, Масальських, Валевських та Трубецьких, які залишили помітний слід в архітектурі й економіці краю.

Гощанщина неодноразово ставала ареною національно-визвольної боротьби. У 1596 р. поблизу с. Полівці відбулася битва повстанців Северина Наливайка з польськими військами. Під час війни під проводом Богдана Хмельницького сформовано Гощанський полк, який брав участь у Пилявецькій битві. У XVII ст. Гоща належала Адаму Кисілю, а згодом гетьману Павлу Тетері. У ХХ ст. на території громади діяли загони УПА під проводом Степана Трохимчука («Недолі») та підпілля «Юнацтво».

Минуле громади пов’язане й з етнічним різноманіттям. Значну частину населення Гощі та Тучина становили євреї, громади яких були знищені під час Голокосту. За Російської імперії землі заселяли поляки, німці, чехи. Після Першої світової війни біля Глибочка виникла польська колонія Борщівка, знищена нацистами 1943 р.

Гощанщина дала Україні та світу відомих особистостей:

Томаш Оскар Сосновський (1812–1886) — українсько-польський скульптор, уродженець Рівненщини, автор відомих монументів;
Анна Валентинович (1929–2010) — уродженка села Садове, польська громадська діячка, співзасновниця профспілки «Солідарність»;
родина дружини Президента Польщі Александра Квасневського походила з колонії Борщівка.

Сьогодні Гощанська громада продовжує зберігати і популяризувати своє багатовікове історико-культурне надбання як невід’ємну частину української спадщини.