Топ локації

На південному сході Рівненської області, по обидві сторони міжнародної автотраси Київ–Чоп, розташований Гощанський край — земля родючих чорноземів, лісостепових ландшафтів і багатовікової історії. Територію громади з півдня на північ перетинає річка Горинь — одна з водних артерій Волині.

Селище Гоща розташоване за 300 км від столиці України та за 280 км від міста Львів. Здавна цей край приваблював мандрівників, науковців і дослідників унікальними природними краєвидами, археологічними знахідками та зразками сакральної й світської архітектури.

Пропонуємо ознайомитися з сімома унікальними об’єктами культурної та історичної спадщини Гощанщини — живими свідками минулих епох.

Гощанський парк XVIII ст.
Гощанський парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в Україні. Розташований у Рівненській області, в центрі селища Гоща.

Гощанський парк закладено у XVIII ст. Найбільша його цінність — рідкісні породи дерев, завезених сюди з багатьох країн південної півкулі. На порівняно невеликій площі (близько 7 га) тут зберігся 51 вид рідкісних чагарників та дерев.

Прикрасою парку є екзотичне дерево гінкго — нащадок буйних лісів третичного періоду (пам’ятка природи світового значення).

Садиба графів Іпохорських-Ленкевичів (XIX ст.)

Пам’ятка палацово-паркової архітектури

Садиба Валевських була закладена протягом XVIII—XIX століть представниками потужної польської магнатської родини Валевських.

Це пам’ятка палацового модерну у резиденціальній архітектурній Волині ХІХ століття. Вас привабить унікальний для України архітектурний образ палацу, в якому використано мотив швейцарського шале із застосуванням на бічному фасаді накладного фахверку.

Шале оточене найбільшим в області периферійним парком площею близько 7 га, що починається безпосередньо біля ґанку садибного будинку.

 Свято-Михайлівська церква (1639 р.)

селище Гоща
Пам’ятка архітектури національного значення

Михайлівська церква у Гощі була заснована у 1639 році смоленською кастелянкою Регіною Соломирецькою-Гойською.

У 17 столітті Михайлівський чоловічий православний монастир був культурним та освітнім центром на Волині.

Особливістю Михайлівської церкви є унікальний сонячний годинник, який стоїть тут ще з 17 століття.

У 1991 році на засіданні Священного синоду Української Православної Церкви було прийнято рішення у стінах колишнього чоловічого монастиря відкрити Свято-Покровський жіночий монастир.

Гощанське городище

Археологічна пам'ятка, городище давньоруського часу відноситься до територій Погорини (нині на території селища Гоща Рівненської області).

Городище розміщується на північно-західній окраїні селища Гоща, на мисоподібному виступі високого (8-9 м) правого берега р. Горині. Площа городища близько 2,3 га., а саме укріплення складається з двох частин.

Товщина культурного шару на дитинці коливається від 0,5 до 1,0 м, у підйомному матеріалі зустрічаються уламки гончарного посуду X-XIV ст.

 Заставський водяний млин ХIX ст.
Водяний млин, збудований родиною Валевських наприкінці ХІХ ст.

Заставський водяний млин було збудовано у 1882 році. У приміщенні млина знаходиться балка, на якій зберігся напис “Валевські” та рік будівництва. Устаткування для об’єкту везли із самої Голландії.
Млин належав Октавії Валевській. На початку ХХ ст. млином володіли Ісакови.

За призначенням млин використовувався  до початку 2000-х років. Зараз споруда знаходиться у приватній власності та занепадає.

Розташування: Рівненська область, Гощанська територіальна громада, смт.Гоща, вул. Застав’я, 19.

Церква Преображення Господнього (1730 р.)

село Тучин
Пам’ятка містобудування та архітектури державного значення

Свято-Преображенська церква — старовинний дерев’яний храм, розташований у центрі села Тучин. Побудована у 1730 році на кам’яному фундаменті, вона є діючою до сьогодні та вважається перлиною волинського народного зодчества.

Церква вирізняється виразною зовнішньою пластикою та чотирма симетричними ярусами, що створюють неповторну скульптурність споруди. Її конструкція поєднує традиції дерев’яного зодчества Поділля та Лівобережної України XVII–XVIII ст., з характерним зрубом «у вигляді корабля».

Поряд розташована двоярусна дзвіниця типу «четверик на четверику» з пірамідальним дахом та невеликою маківкою.

Дістатися храму можна через алею у західній частині парку села Тучин, перейшовши маленький місток та піднявшись вузьким провулком.

Вітряний млин

село Красносілля
Кінець XVIII – початок XIX століття

Красносільський вітряк, побудований у 1895 році, є однією з найстаріших і найкраще збережених пам’яток народної архітектури на Рівненщині. Це стовповий вітряк — унікальний зразок традиційної інженерної думки українського села. Без жодних різьблених прикрас або ґанків він вражає своєю неприкрашеною красою та функціональністю, поєднуючи простоту форм із високою надійністю.

Вітряк символізує традиційне сільське господарство Гощанщини. Щороку біля нього проводиться фестиваль «Красносільські вітряки», який популяризує народну культуру та зберігає традиції старовинного ремесла.

Цілюще джерело та купальні

село Липки

Місце духовного паломництва з багатовіковою історією. Джерело вважається святим і має, за дослідженнями, цілющі властивості. На його основі діє Свято-Успенський Липківський чоловічий монастир із купальнями та храмами.

Садиба-музей 

село Липки

Хата-садиба зразка XVIII–XIX ст., побудована у 1967 році за ініціативою місцевого вчителя-краєзнавця Івана Шишка. Тут відтворено побут селянської оселі: піч, полик, ткацький верстат, дитяча колиска, скриня та інші предмети домашнього вжитку. Щороку біля садиби проходить етнографічне свято «Музейні гостини» з благодійним ярмарком.

Костел Святої Трійці та святого архангела Михаїла

село Тучин
Пам’ятка сакральної архітектури

Костел був збудований на початку XVII століття (1614 р., за іншими даними – близько 1590 р.) за ініціативи Миколи Семашка. Під час історичних подій, зокрема визвольної війни 1648–1654 рр., костел неодноразово зазнавав руйнувань, а після підписання Андрусівського перемир’я 1667 року був відновлений.

Споруда розташована в Новому Тучині, адже на території Старого Тучина вже стояв православний храм. Костел підтримували польські шляхтичі, проте в радянський період він перестав функціонувати, а під час Другої світової війни використовувався як склад-укриття.

Сьогодні костел є напівзруйнованим, але внесений до реєстру архітектурної спадщини місцевого значення. Він привертає увагу туристів як пам’ятка історії та духовного життя Гощанщини, що височить на пагорбі мальовничого села Тучин.

 Каплиця-костел Задемських

Пам’ятка архітектури
Мурована каплиця в селі Симонів існувала вже у 1876 році, ймовірно була збудована раніше родиною Сосновських. Це не родинна усипальниця, а повноцінна філіальна святиня, яка обслуговувала парафію Межирічі Корецькі та сусідні села.

Під час Першої світової війни та більшовицьких переворотів каплиця зазнала руйнувань, проте у 1920–1930-х роках була відновлена завдяки орендарю маєтку Задемському. Богослужіння припинилися у 1939 році з приходом радянської влади. У радянський період споруда використовувалася для сушіння та зберігання хмелю, частково добудовувалась і згодом частково розібрана.

Сьогодні півметрові стіни каплиці збереглися, і місцева громада за підтримки культурно-просвітницького центру імені Томаша Сосновського розпочала відновлювальні роботи. Каплиця-костел є цінним історико-культурним об’єктом, пов’язаним із родиною Сосновських та видатним скульптором Томашем Сосновським.

Об’єкт доступний для екскурсій, ознайомлення з історією рідного краю та проведення освітніх заходів для учнів і студентів.

Розташування: Рівненська область, Гощанська територіальна громада, західна околиця с. Симонів.