25 серпня 2022 року  проведено  з начальником Гощанського сектору управління в Рівненській області Державної Міграційної служби України  Миколою  Герасимчуком. В ході даної зустрічі було обговорено можливість отримання нових документів та консультацій у вище зазначеному секторі суб’єктами пробації які перебувають на обліку у Рівненському РС №2.

З квітня 2020 року гощенець Тарас Гоменюк перебуває у лавах Збройних сил України. Контракт уклав терміном на 3 роки. Проте війна внесла корективи у плани вже досвідченого бійця. Сьогодні ми бесідуємо зі сержантом, старшиною 2-ї роти 503-го окремого батальйону морської піхоти Тарасом Гоменюком про воєнні будні, людські втрати, поранення під час оточення й близьку перспективу реальної незалежності України.

Тарасе, що мотивувало тебе укласти контракт із ЗСУ?

- Час, у який ми живемо, і події, які відбувалися й нині відбуваються в Україні. Відверто кажучи, я б не хотів зустріти війну, перебуваючи вдома, у тилу. Я зустрів її зі зброєю в руках.

Де ти перебував у той день, коли росія розпочала масовані удари по території України?

- Повідомлення про широкомасштабне вторгнення росії в Україну застало мене безпосередньо в зоні ООС під час виконання бойового завдання. На той момент ми вже 8 місяців перебували у Верхньоторецькому. Це позиція між Горлівкою та Авдіївкою.

До 24 лютого військові знали про можливий напад росії?

- Усі були в очікуванні. Ситуація ставала дедалі напруженішою. Нам почали постачати зброю, протитанкові ракетні комплекси NLAW. Перед самим початком війни загострились бойові дії на позиціях. Якщо раніше було більш-менш тихо, то в лютому ситуація змінилась докорінно. Ми були змушені відстрілюватися, бо рашисти почали використовувати «Гради», артилерію тощо.

Як ти дізнався про початок активної фази війни?

- О шостій ранку я міняв хлопців на посту після нічного чергування. Тоді мені й повідомили про обстріли на лінії кордону, ракетні авіаудари по наших містах. Спалахнула лінія фронту й безпосередньо біля наших позицій. Прориву не було, але артилерія, танки, «Гради» працювала в повну силу.

Що відчув, зважаючи на те, що ти вже не один місяць провів на позиціях?

- Було відчуття тривоги. Ніхто не знав, чого чекати. Але ми мали певний досвід, відповідну амуніцію, бойові машини і розуміли, що можемо дати гідну відповідь окупантам. Зброя була в повній бойовій готовності і – головне - пристріляна. Тобто до цього моменту ми були готові. Загалом зустріти війну в бойовому підрозділі – це велика перевага. 

На якій відстані від лінії розмежування ти перебував?

- У нас був ряд позицій. Окремі з них були за 80 метрів, інші – за 100, 200 метрів, кілометр. Між позицією, на якій перебував я, і ворожою позицією було поле. Стрілецьку зброю ми не використовували, а лише гранатометні системи, бойові машини. На той час я був оператором-навідником БМП-1.

Наскільки важливий на війні транспорт?

- Я відповідаю за забезпечення роти, вивіз поранених та загиблих з позицій. Доводиться їздити вночі без світла. Ну, хай вже вибачають воронки, ямки, ходова. Саме тому машини на війні – це найвитратніший матеріал. Вони на 80% полегшують виконання завдань. До слова кажучи, додому я приїхав на кілька днів на бусі, придбаному за кошти нашої громади наприкінці квітня. Він ще тримається, хоч лобове скло побите, є сліди від обстрілів.

Як часто твій підрозділ змінює позиції?

- Останнім часом більше трьох днів на одній позиції ми не перебували. Нас перекидають туди, де є конкретні проблеми, прориви лінії фронту.

А які зміни відбулись в тобі за цей час?

- Важко сказати. Можливо, став відповідальнішим. Я усвідомлюю, що від моїх рішень часто залежить життя людей. А це величезна відповідальність.

Скільки часу ти не був вдома?

- Минуло 9 місяців. Але, передбачаючи ваше наступне запитання, одразу скажу, що хлопці, які дістали поранення, після повернення на позицію розповідали, що в тилу війни не відчувають, люди живуть, ніби нічого в країні не відбувається. Я цьому радію. Бо для чого ми тоді воюємо? Щоб тут було те саме, що там? Я цього не хочу. Я хочу, щоб люди ходили на роботу, бо економіка має працювати, розважались. Я не злий на тил. Тим більше, те що роблять волонтери – це також справжній героїзм. Вони працюють, як бджоли. Треба машина – купують і приганяють. Треба запчастини – шукають і доставляють. Не бачу причини ображатися на те, що в тилу відносно тихо. Ну, тоді всі ходімо на війну та станьмо в один ряд. І що це буде? Мають бути люди, які воюють, так само, як мають бути люди, які працюють в тилу і допомагають військовим. Знову ж таки, не всі чоловіки готові воювати, не всі можуть і хочуть це робити. Водночас вони можуть працювати для  великого добра держави, перебуваючи в тилу.

Що на війні найскладніше?

- Війна – це постійна важка робота. Фізично, морально також складно. Ти постійно перебуваєш в меншій чи більшій небезпеці. Ти лягаєш спати і не знаєш, чи зустрінеш схід сонця.

Для мого підрозділу найскладнішим був березень. Тоді з 86 людей вижив 31. З них - 19 контрактників і 12 мобілізованих. Були загиблі, поранені. Це дуже великі втрати.

Розкажи детальніше…

- У перші дні березня нас зняли з позицій біля Торецького на бойовий прорив Маріуполя. На той час місто ще не було в кільці окупантів. Ми вийшли в рейд. У бій вступили за 80 км від міста, на межі Запорізької та Донецької областей. До Маріуполя батальйон не добрався. Ми виставили оборону в районі села Красної Поляни. Я був у складі бронегрупи. Нас помітили з гвинтокрилів і почали стріляти. Ми відповіли їм з БМП. Не влучили, але цього було достатньо, аби вони втекли. Відтак ми дістали наказ рухатися далі до села, де на той час було прорвано фланг.

У результаті 8 березня ми потрапили в оточення. В окупантів було близько 300 одиниць техніки, а в нас 15 стареньких БМП. У моїй заклинив двигун, і ми були змушені підірвати її.

За селом Красною Поляною, де ми перебували, була річка. Протитанкових засобів ми не мали. Тож командир вирішив форсувати річку. Інакше – полон або смерть. Свою техніку ми знищили.

Близько 16 години ми форсували річку. За нею було поле, яким також вже їздили москалі. Фактично ми були в повному оточенні. Дочекавшись темряви, почали виходити з оточення лісосмугами, полями. Було дуже холодно. Десь два тижні тому я лише почав відчувати всі пальці на ногах. Пройшли близько 15 кілометрів до найближчого та не зайнятого кацапами села. Десь о 4 годині ночі ми зайняли оборону. І нас знову оточили. Розстрілювали з танків. Нам також вдалося підбити одну БМП із 8 солдатами. Коли машина загорілась, вони почали залишати її. Їх наздогнали наші кулі. На жаль, серед їхніх документів ми знайшли документи нашого «трьохсотого», якого залишили в одному з підвалів у Красній Поляні.

У ближньому селі Євгенівці ми зайняли оборону, обсушились, а через добу знову потрапили під обстріл із танків. Вони просто стріляли по будинках і змусили нас відступити в центр села. Усе це також супроводжувалось втратами. Із села ми змогли вийти єдиною дорогою, яка вела на Вугледар. Вона прострілювалась ворожою технікою, але не стрілецькою зброєю. Нам для підсилення прислали три танки і взвод 95-ї бригади. Зрештою, нам вдалось вибратися з оточення.

Якби ми встигли зайти до Маріуполя, то, найвірогідніше, були б там, де нині перебуває решта захисників міста.

Що їли в оточенні?

- Запаси їжі було знищено. Рятувались консервацією, яка була в підвалах. Досі пам’ятаю смак сливового варення. Півлітрову банку ми розділи на чотирьох. Коли вже виходили з оточення, то падав лапатий сніг. Ми збирали його з поля і перетворювали на воду.

Знаю, що ти був поранений…

- Так. В Євгенівці мене зачепив осколок танкового снаряда. Порівняно з пораненнями, які дістали хлопці, це була дрібниця.

Загалом з нашої роти залишився взвод. Командира поранили. Не було ні головного сержанта, ні техніка роти. Уже в Новоукраїнці нас поповнили. Улилися мобілізовані бійці. Управління підрозділу формували заново.

Ти віриш, що все це відбувалось із тобою?

- Зараз це вже, як сон. З деяких ситуацій ми з хлопцями можемо й посміятися. А тоді думали лише про одне: добре буде, якщо доберемося до своїх.

Чи виробляється звичка до небезпеки?

- Так. І це не дуже добре. Звичка послаблює інстинкт самозбереження. А це вже безпосередня загроза життю. Інстинкт має працювати на 110%.

Війна триває. Що ти можеш порадити хлопцям, яким, можливо, доведеться стати пліч-о-пліч із тобою?

- Найважливіше - уміти правильно копати окопи. Це перш за все. Молодим бійцям я завжди кажу: «Ти ще не зняв наплічник, а вже обкопуєшся». Тому що за найменшого обстрілу в окопі шанси вижити збільшуються на 80%. При цьому окопи мають бути заломлені, а не прямі. Тоді, якщо в нього влучить снаряд чи міна, виступ затримає вибухову хвилю.

Не можна рухатися під час обстрілів. Треба просто впасти там, де стоїш. Якщо ти будеш рухатися, то також можеш потрапити або під постріл, або під ударну хвилю. Чекай, поки припиниться обстріл, а тоді вже роби якісь рухи.

Був випадок, коли мобілізовані бійці тероборони під час обстрілу розвернулись і почали бігти до позицій. Втрати становили 98 вояків зі 100. У таких випадках непотрібно точності. Орки б’ють по квадрату, де бачать рух. Закидають снарядами, а осколки вже своє зроблять. Результат – наші позиції відкриті або ослаблені. Тому ще раз наголошую: під час обстрілу не бігти, а лягти на землю і чекати можливості добратися до укриття. 

Також не треба обростати речами. Вони будуть заважати. Головне -  мати ложку, ніж, камелбек (питна система), якісне взуття, змінну футболку й шкарпетки, їжу (шоколадку, горіхи), ну і, звісно, саперну лопату, якщо є.

Що найсильніше оберігає на війні?

- Однозначно молитва. Я впевнений цьому. Молитви рідних. Цей невидимий енергетичний контакт відчувається свідомо. Практично ти відчуваєш те, що відчувають вони.

У тебе росте син. Але ти не бачиш, як він росте…

- Син був моїм головним мотивом укласти контракт із ЗСУ ще в 2020 році. Це навіть не приклад того, що потрібно уміти захищати свою країну, а приклад відповідальності, порядку.

Ти говориш про війну зі своїм сином?

- Звісно. Я не маю наміру готувати йому «теплу ванну». Він має знати, де, заради кого й чого нині воює його батько. Має знати, чому це потрібно робити.

Війна розпочалась ще 2014 року. Згодом воєнний конфлікт практично було заморожено. Попри це українські родини втрачали своїх синів і дочок. Ти тривалий час перебуваєш на передовій лінії оборони України. Як вважаєш, наскільки ймовірним є попередній сценарій ведення війни, тобто замороження воєнних дій на певних територіях?

- Така імовірність, я думаю, існує. Ще місяць, другий - і буде відчутною серйозна втома від війни. В обох сторін. Найперше прагне до замороження конфлікту росія. Їм просто необхідна певна перерва. Потенціал росії на межі, і їм потрібно не тиждень-два, а кілька місяців. Вони шукають союзників, намагаються збільшити свій бойовий резерв. Сподіваюсь, керівництво держави не піде на цей крок.

Знову ж таки ми будемо отримувати більше зброї, а в москалів її буде менше. Тому пауза їм уже необхідна. Нам цього робити не можна. У нас ліпший потенціал, тому треба іти вперед, відрізати всю логістику. Якщо їхні тили будуть під обстрілами, то передова лінія довго не витримає.

Війна в Україні – це провина путіна чи всієї нації?

- Це провина всіх: путіна, його оточення, яке обрало його. Зрештою, як пояснити садизм російських військових, які вчиняли нелюдські знущання над нашим мирним населенням? Дай будь-якому москалеві зброю в руки, і він перестає бути гуманоподібним. Це отруйна нація, якій немає прощення за все те горе, зло, яке вона принесла в нашу державу.  

Цього року Україна відзначає 31-й День Незалежності. Як ти сприймаєш його після всього пережитого?

- Я думаю, що в нас незалежності ще не було. Дата, цифра – так. За реальну незалежність сьогодні гинуть українці. І ціна дуже висока. На жаль, інакше бути не може. Яка країна здобувала незалежність без боротьби? Немає такої країни.

Сьогодні відбувається політичне, ментальне становлення нації. Лише після нашої перемоги дата відзначення Дня незалежності набуде справжньої суті.

Нашу націю обрав Бог. Ми в авангарді боротьби зі світовим злом. Війна показала, наскільки це людожерський режим. Таким він був упродовж усієї своєї історії. Він просто одягнув краватки, почав розмовляти англійською мовою тощо.

Російські антихристи називають себе християнами. І це лицемірство, яке Святе Письмо засуджує найдужче. Християни здатні прощати один одного, але вони не роблять того, що нині робить росія. Тому наша війна справді священна. По суті це продовження хрестових походів, а ми – новітні хрестоносці.

Бесідувала Ірина ПОВАР.

 

Найпростіші укриття — це цокольні та підвальні приміщення будинків, підземні паркінги та підземні переходи. У них можна сховатися під час нетривалих обстрілів. Найбезпечніші з них ті, які мають декілька виходів (один з них за межами будівлі).

Зазвичай такі приміщення використовують як магазини, спортзали, склади тощо. Власники мають знати про призначення на період надзвичайної ситуації й бути готовими дати доступ людям. Радимо заздалегідь домовитися про зв’язок із господарями та взяти номери телефонів. Жителі міст з метрополітеном можуть також сховатися на платформах станцій або в переходах.

Зверніть увагу, що метрополітен у разі надзвичайної ситуації насамперед працюватиме як громадський транспорт, щоб довезти людей до безпечного місця. Якщо ви зайдете на станцію, то не розраховуйте, що ви там залишитеся: можливо, вас перевезуть в інше місце.

Сховище — це герметична споруда для тривалого перебування людей у випадку надзвичайної ситуації. Щоб знайти такі приміщення, шукайте позначки «Укриття» чи «Об’єкт цивільного захисту». Також там має бути номер телефону людини, яка в разі небезпеки відчинить двері сховища чи укриття. Якщо його немає, зверніться до представництва місцевої влади по інформацію.

Щоб підготуватися, радимо: уточнити телефоном або на офіційному веб-сайті місцевого органу влади адреси найближчих укриттів; виписати 2-3 адреси найближчих до вас укриттів на випадок, якщо перше укриття, у яке ви прийдете, буде заповнене; заздалегідь вивчити й пройти маршрут до цих споруд; особисто перевірити стан їхньої готовності й повідомити місцевій владі, якщо укриттю потрібен ремонт.

Сигнал «Увага всім» — це протяжне звучання сирен або уривчасті гудки. Сигнал подається гудками заводів і підприємств через гучномовці та гудками транспортних засобів (зокрема, з автомобілів ДСНС, обладнаних гучномовцями).

• Увімкніть телевізор або радіо: офіційне повідомлення передається протягом 5 хвилин після сигнал.
• З повідомлення можна буде дізнатися місце й час виникнення надзвичайної ситуації, її масштаб, імовірну тривалість та порядок дій для безпеки. Прослухали повідомлення — виконуйте інструкції.
• Залишайте телевізор чи радіо увімкненими — цими каналами можуть надходити наступні повідомлення.
• За можливості передайте повідомлення сусідам.

Перед тим, як іти в укриття, перекрийте вдома газ, електрику та воду, зачиніть вікна й вентиляційні отвори. Якщо ви не можете самостійно вийти з приміщення, повідомте про це сусідів. В укриття не можна брати: легкозаймисті речовини; речовини з сильним запахом; громіздкі речі; тварин.

Осіб з дітьми розміщують в спеціально відведеному місці. Людей з поганим самопочуттям розміщують у медичній кімнаті або біля огороджувальних конструкцій і ближче до вентиляції. Важливо облаштувати окреме приміщення для туалету.

У споруді забороняється курити, шуміти, запалювати без дозволу свічки. Необхідно дотримуватися дисципліни та якнайменше рухатися. Перебуваючи в укритті, слідкуйте за оголошеннями по радіо, не покидайте укриття до повідомлення про те, що виходити безпечно.

ЩО РОБИТИ ПІД ЧАС ОБСТРІЛУ СТРІЛЕЦЬКОЮ ЗБРОЄЮ?

— Під час стрілянини найкраще ховатися у захищеному приміщенні (наприклад, у ванній кімнаті або самій ванні). Коли це неможливо, варто лягти прикрившись предметами, що здатні захистити від уламків і куль.

— Якщо ви потрапили під стрілянину на відкритому місці, краще впасти на землю та закрити голову руками. Ефективним захистом буде будь-який виступ, навіть тротуар, заглиблення в землі або канава. Укриттям може стати бетонна сміттєва урна або сходинки ґанку. Не намагайтеся сховатися за автомобілями або кіосками, бо вони часто стають мішенями.

— Де б ви не перебували, тіло повинно бути в максимально безпечному положенні. Згрупуйтеся, ляжте в позу ембріона. Розверніться ногами у бік стрілянини, прикривши голову руками та відкривши рот, щоб близький вибух не завдав шкоди барабанним перетинкам. Чекайте, поки стрілянина не вщухне, а пострілів не буде бодай протягом пʼяти хвилин.

— Якщо ваше житло перебуває в зоні регулярних збройних зіткнень, потрібно зміцнити вікна, наприклад, клейкою плівкою. Це допоможе уникнути розльоту уламків скла. Бажано затулити вікна, наприклад, мішками з піском чи масивними меблями.

ЩО РОБИТИ ПІД ЧАС АРТОБСТРІЛІВ?

— Не залишайтеся в підʼїздах, під арками та на сходових клітках. Також небезпечно ховатися в підвалах панельних будинків, біля автомобільної техніки, автозаправних станцій і під стінами будинків із легких конструкцій. Такі обʼєкти неміцні, і ви можете опинитися під завалами або травмуватися;

— Якщо вогонь артилерії, мінометний обстріл, авіаційне бомбардування застали вас на шляху, негайно лягайте на землю, туди, де є виступ або хоча б у невелике заглиблення. Захист можуть надати бетонні конструкції (окрім тих, які можуть обвалитися або загорітися), траншеї, неглибокі підземні колодязі, широкі труби водостоку і канави;

— Закривайте долонями вуха та відкривайте рот - це врятує від контузії, убереже від баротравми;

— Не розбирайте завалів самостійно, чекайте на фахівців з розмінування та представників аварійно-рятувальної служби.

ЩО РОБИТИ ПІД ЧАС АРТИЛЕРІЙСЬКИХ ОБСТРІЛІВ СИСТЕМАМИ ЗАЛПОВОГО ВОГНЮ?

— Ракету можна добре помітити та зреагувати, адже залп реактивної установки добре видно. Вночі це яскравий спалах на обрії, а вдень — димні сліди ракет;

— Організуйте постійне спостереження, постійно тримайте в полі зору будівлі, які розташовані поруч і можуть використовуватися як укриття. Після сигналу спостерігача є кілька секунд, щоб сховатися;

— Ховайтеся в підвалі або в іншому заглибленому приміщенні. Вибирайте місце в кутку між несучими стінами та недалеко від вікон і дверей для того, щоб миттєво покинути будинок у разі влучення снаряда;

— Не виходьте з укриття, не перечекавши хоча б 10 хвилин після завершення обстрілу, адже після залпу зазвичай ведеться уточнення результатів стрільби і коригування вогню або зміна позиції.

АПТЕЧКА: ЩО ВАЖЛИВО ВЗЯТИ З СОБОЮ У СХОВИЩЕ

В умовах воєнного стану – важливо мати перевірене зручне сховище, де треба перебувати в оголошений період. Окрім теплих речей та продуктів необхідно взяти з собою аптечку для побутових потреб. Складіть її в спеціальну сумку або косметичку.

А саме пластирі різних розмірів; активоване вугілля від інтоксикації; препарат для зниження жару; препарат для знеболення; протиалергічний препарат; ліки від діареї; ліки від шлункової інфекції; краплі на випадок інфекційно-запальних захворювань очей; ліки, що ви приймаєте (дозування щонайменше на тиждень) з описом способу застосування та дози; запас масок; термометр.

Якщо ви маєте хронічні захворювання та приймаєте систематичне лікування, не забувайте взяти ліки з собою.

ЯК ПОВОДИТИСЯ НА БЛОКПОСТАХ

Для виявлення та нейтралізації російських диверсантів, а також ускладнення пересувань російських окупаційних військ по усій країні встановлюються блокпости. Це необхідний захід безпеки, який врятує багато життів.

Щоб уникнути непорозумінь під час проходження процедур контролю, закликаю дотримуватись кількох нескладних правил.

Зокрема, при проходженні блокпоста громадяни мають:

• зменшити швидкість автомобіля;
• завчасно приготувати документи для перевірки;
• вимкнути фари, увімкнути аварійне світло та світло в салоні автомобіля;
• не вести відеозйомку;
• без дозволу військових не виходити з автомобіля;
• чітко відповідати на питання військових;
• бути готовими на вимогу відкрити багажник та оглянути салон автомобіля;
• після огляду та дозволу продовжити рух і не набирати швидкість різко.

У місті за відсутності великої кількості машин та людей на вулицях продовжуйте дотримуватися правил дорожнього руху та поведінки у громадських місцях.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИЯВИЛИ ПІДОЗРІЛИЙ ПРЕДМЕТ?

У разі виявлення підозрілого предмета, схожого на вибуховий пристрій, рекомендується:

• негайно припинити роботи у місці (районі) його виявлення;
• проінформувати про знахідку інших осіб, які знаходяться поруч, у разі можливості забезпечити їх евакуацію з небезпечної території;
• не підходити, не торкатися та не пересувати підозрілий предмет;
• знаходячись поблизу нього, утриматися від куріння, користування засобами радіозв’язку (у тому числі мобільним телефоном);
• по можливості позначити або огородити місце знахідки (для огорожі можна використати різні підручні матеріали: дошки, жердини, гілки, мотузки, шматки яскравої матерії тощо);
• забезпечити охорону виявленого підозрілого предмета та вести спостереження за ним на безпечній відстані, як зазначено нижче:
• повідомити про знахідку у будь-який місцевий орган виконавчої влади або чергову службу правоохоронних органів за номером 102, надавши необхідну інформацію (місце розташування підозрілого предмету, дату і час його виявлення);
• у разі залишення підозрілого предмета невідомою особою, свідком чого Ви стали, максимально запам’ятати її зовнішність, одяг, автотранспорт та його номерні знаки;
• обов’язково дочекатися прибуття представників правоохоронних органів, знаходячись на безпечній відстані від місця знахідки.

ЩО РОБИТИ У ВИПАДКУ РАДІАЦІЙНОЇ АВАРІЇ?

Якщо у вашій місцевості трапиться радіаційна надзвичайна ситуація, вам необхідно залишатися в приміщенні або негайно зайти до нього, якщо ви перебуваєте на вулиці. Це найбезпечніша дія, яку ви можете зробити.

• Зайдіть в укриття, підвал або в середину будівлі. Радіоактивний матеріал осідає на зовнішній стороні будівель, тому найкраще триматися якомога далі від стін і даху будівлі.
• Заберіть всередину домашніх тварин.
• Закрийте та заблокуйте всі вікна та двері в приміщенні.
• Слідкуйте за повідомленнями від рятувальників ДСНС, поліції, місцевої влади.

Знезараження себе (http://emergency.cdc.gov/radiation)

• Зніміть верхній шар одягу. Так ви позбудетеся до 90% радіоактивного матеріалу. Робіть це обережно, аби не розтрусити радіоактивний пил. Помістіть одяг у пластиковий пакет або герметичний контейнер і тримайте його подалі від людей і домашніх тварини.
• Помийтесь. Якщо така можливість є, прийміть душ з милом, голову помийте шампунем. Не використовуйте кондиціонери для волосся, оскільки вони можуть закріпити радіоактивний матеріал на вашому волоссі. Не тріть і не подряпайте шкіру, аби радіоактивний матеріал не потрапив у відкриті рани. Якщо можливості прийняти душ немає, вимийте з милом під проточною водою руки, обличчя та відкриті частини вашого тіла. Якщо доступу до води немає, скористайтеся вологими серветками, вологою тканиною. Зверніть особливу увагу на ваші руки й обличчя протріть повіки, вії, вуха.
• Одягніть чистий одяг.
• Допоможіть вашим рідним і близьким зробити всі вищеперераховані пункти.  За можливості робіть це в рукавичках і масці чи респіраторі.

Безпека харчових продуктів та питної води в радіаційній надзвичайній ситуації (*https://www.cdc.gov/nceh/radiation/emergencies/food_water_safety.html)

Безпечною є їжа з герметичних контейнерів (консерви, банки, пляшки, коробки тощо).

Також безпечною є їжа, яка зберігалася у холодильнику або морозильній камері. Перед відкриттям протріть харчові контейнери вологою тканиною або чистим рушником. Перед використанням протріть кухонне приладдя вологою тканиною або чистим рушником. Використану тканину чи рушник покладіть у поліетиленовий пакет або герметичний контейнер і залиште у недоступному місці, подалі від людей і тварин.

Безпека корму для домашніх тварин

Так само, як і їжа людей, корм для домашніх тварин у герметичних контейнерах  (консерви, банки, пляшки, коробки тощо) буде безпечним для їжі. Витріть миски і килимки для домашніх тварин вологою тканиною або рушником. Використану тканину чи рушник покладіть у поліетиленовий пакет або герметичний контейнер і залиште у недоступному місці, подалі від людей і тварин.

Безпека води

Допоки рятувальники чи влада не повідомляють про безпеку водопровідної води, доти лише вода в пляшках залишатиметься не забрудненою. Упаковка захищає рідину всередині від радіоактивних речовин.

Кип’ятіння водопровідної води не позбавляє від радіоактивних речовин. Тож майте запас води у пляшках чи інших герметичних контейнерах. Напої у холодильнику теж безпечні для вживання.

Вода в інших ємностях у вашому домі, таких як унітаз або водонагрівач, не буде містити радіоактивних речовин.

Водопровідну або колодязну воду для можна використовувати для миття себе та упаковок їжі і води.

Навіть якщо водопровідна вода забруднена, ви все одно можете використовувати її для знезараження. Будь-який радіоактивний матеріал, який потрапляє в поверхневі або підземні води, буде розбавлятися водою до дуже низького рівня і буде безпечним для миття шкіри, волосся та одягу.

ЩО РОБИТИ  У РАЗІ ХІМІЧНОГО УРАЖЕННЯ?

Як виявити ознаки отруєння Хімічні сполуки, можуть подразнювати очі, слизові оболонки, шкіру та дихальні шляхи, може виникати утруднення дихання - кашель, виділення мокротиння, іноді і з домішками крові, нежить, відчуття сухості в горлі, осиплість голосу, нежить, носова кровотеча, біль у грудях.

При подразненні слизової оболонки очей - почервоніння, запалення, набряклість, помутніння рогівки, ураження райдужної оболонки очей.

При гострих отруєннях - головний біль, запаморочення, загальна слабкість.

Хімічне забруднення також може ускладнити хронічні захворювання легенів, такі як астма та емфізема.

Як захиститися?

В приміщеннях:

• провести герметизацію приміщення: щільно закрити вікна і двері, димоходи, вентиляційні люки;
• вхідні двері «зашторити», використовуючи будь-яку щільну тканину;
• заклеїти щілини у вікнах і стиках рам плівкою, лейкопластиром;
• при появі запаху використовувати засоби захисту органів дихання - можна використати ватно-марлеву повʼязку змочену 2%-м розчином питної соди.

Поза приміщенням:

• при необхідності (наявність запаху) захистити органи дихання засобами індивідуального захисту;
• не перебувати в понижених ділянках місцевості - долинах, ярах, тощо;
• не перебувати довго в підвалах  і в напівпідвальних приміщеннях;
• намагатись знаходитись на підвищеннях;
• слідкувати за  напрямком вітру.

При ускладнені ситуації (при зміні напрямку вітру) визначити маршрут виходу із зони потенційної хімічної небезпеки (виходити в сторону, перпендикулярну напрямку вітру) та якнайшвидше покинути цю зону.

При сприятливій зміні вітру після виходу із зони забруднення або отриманні сигналу про закінчення хімічної небезпеки:

• відкрити вікна і двері, провітрити приміщення;
• змінити верхній одяг;
• прийняти душ або вимити відкриті частини тіла з милом;
• виключити будь-які фізичні навантаження.

Продукти харчування (овочі та фрукти) промити слабким (2%) мильно-содовим розчином.

ЯК ПОВОДИТИСЯ У РАЗІ АВАРІЙ У БУДИНКАХ

ТЕЛЕФОНИ РЯТУВАЛЬНИХ ТА АВАРІЙНИХ СЛУЖБ

112 — Єдиний номер виклику всіх служб екстреної допомоги (диспетчер викличе бригаду потрібної служби)

101 — Пожежна служба

102 — Поліція

103 — Швидка медична допомога

104 — Аварійна служба газової мережі

0 800 501 482 —  телефон довіри СБУ

ЩО РОБИТИ У РАЗІ АВАРІЇ НА МЕРЕЖІ ГАЗОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

При виявленні запаху газу в приміщеннях, підвалах, під'їздах, у дворі або на вулиці необхідно:

• повідомити аварійну службу (за номером 104 або 112);
• організувати провітрювання приміщень шляхом відкривання вікон і дверей;
• організувати чергування біля входів у приміщення з метою недопущення заходу до приміщення людей до приїзду бригади аварійної газової служби;
• при прибутті бригади аварійної газової служби діяти за їх вказівками;
• вжити заходів щодо виведення людей із загазованого середовища та при появі відкритого вогню або іскри;
• до прибуття аварійної бригади організувати в приміщенні протяг.

У загазованому приміщенні. Для запобігання виникнення іскріння, яке може призвести до вибуху (загорання газоповітряної суміші), забороняється:

• вмикати і вимикати електричні прилади (освітлення, печі, каміни, праски, телевізори, магнітофони, радіо, дрилі та інші);
• користуватися електричними і акумуляторними ліхтарями, які не мають вибухонебезпечного виконання;
• користуватися електродзвоником;
• дзвонити по телефону;
• виконувати дії з металевими предметами (для виключення удару один об одного);
• користуватися відкритим вогнем (запалювати сірники або запальничку, палити).

На загазованій ділянці місцевості. Для виключення виникнення іскріння, яке може привести до вибуху (загорання газоповітряної суміші), забороняється:

• ставити машини, заводити машини, що стоять, і проїжджати біля загазованого колодязя, газорозподільного пункту, шафного газорозподільного пункту, групової резервуарної установки ближче 15 метрів з підвітряної сторони;
• користуватися електричними і акумуляторними ліхтарями, які не мають вибухонебезпечного виконання;
• виконувати дії з металевими предметами з метою виключення удару один об одного;
• користуватися відкритим вогнем і розводити вогнища ближче 50 метрів від загазованої ділянки місцевості.

ЩО РОБИТИ У РАЗІ ВІДСУТНОСТІ ВОДОПОСТАЧАННЯ?

При неможливості використання питної води з джерел централізованого водопостачання у населених пунктах, потрібно використовувати питну воду з бюветів та інших джерел нецентралізованого водопостачання (колодязів, шахтних криниць), пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) при їх наявності, фасовану бутильовану воду та воду в ємностях для індивідуального користування.

Зберігати воду питну потрібно у закритих ємностях. При цьому обов'язково позначити бірками з позначеннями «Вода знезаражена для пиття», «Вода для технічних потреб», «Вода для господарських потреб». Як правило, роблять 2-3-добовий запас.

Вода з відкритих водойм  використовується тільки для технічних цілей.

Для пиття та приготування їжі потрібно воду кип'ятити. Кип’ятіння є ефективним методом знезаражування води (треба кип’ятити не менше 10 хвилин від моменту закипання), але навіть при зберіганні її у чистій і добре закритій ємності термін придатності не перевищує однієї доби.

ЩО РОБИТИ У РАЗІ АВАРІЇ НА СИСТЕМАХ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ?

При аваріях на системах життєзабезпечення повідомте про аварію диспетчера житлово-експлуатаційної контори або викличте Службу порятунку за телефоном 101.

При перепадах або відключенні напруги в електричній мережі:

• відключіть електропобутові прилади;
• будьте обережні, використовуючи для освітлення квартири господарські свічки та сухий спирт;
• на вулиці не наближайтеся ближче 5-8 метрів до обірваних або провислих дротів; організуйте охорону місця аварії та негайно зателефонуйте за номером 101;
• якщо дріт упав поблизу вас, віддаліться від небезпечної зони дрібними шажками або стрибками (тримаючи ступні ніг разом), щоб уникнути ураження напругою.

При відключенні води у водопровідній системі:

• закрийте усі відкриті до цього крани;
• для вживання води та приготування їжі використовуйте наявну у продажі питну воду, утримайтеся від вживання води з відкритих водойм.

У випадку відключення центрального парового опалення:

• для обігріву приміщення використовуйте електрообігрівальні пристрої тільки заводського виготовлення. Пам’ятайте, що опалення квартири за допомогою газової або електричної плити може привести до трагедії;
• для збереження в приміщенні тепла заклейте щілини у вікнах та балконних дверях, закрийте їх ковдрами;
• розмістіть всіх членів родини в одній кімнаті, тимчасово закривши інші та одягніться тепліше.

При аварії на газопроводі систем газопостачання та газифікації:

• відчувши у приміщенні запах газу, негайно перекрийте газовий кран;
• не куріть, не запалюйте сірники, не вмикайте світло та електроприлади (найкраще знеструмити всю квартиру, відключивши електроживлення), щоб не викликати вибух;
• провітріть все приміщення, а не тільки загазовану кімнату;
• залишіть приміщення і не заходьте в нього до зникнення запаху газу;
• якщо запах не зникає, терміново викличте аварійну газову службу за телефоном 104.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО Є ЗАГРОЗА ОБВАЛУ БУДИНКУ?

Якщо ви почули сильний вибух і перебуваєте у будівлі або відчули, що будівля втрачає стійкість, деформується:

• Тікайте. Якомога швидше залиште будівлю. Якщо є можливість, захопіть гроші й документи;
• Використовуйте сходи. Не заходьте у ліфт;
• Повідомте інших людей, що перебувають у будівлі, про загрозу обвалу;
• Не створюйте тисняву у дверях під час евакуації.

На вулиці відійдіть на безпечну відстань від будівлі. Зупиняйте тих, хто збирається стрибнути з балконів і вікон.

Якщо можливості залишити будівлю немає:

• Займіть найбільш вигідну позицію: це може бути отвори дверей, кути (якщо в куті стоїть стіл, можна сховатися під ним), місце під балками, каркасами;
• Тримайтесь подалі від вікон, не виходьте на балкон;
• За можливості перекрийте воду, газ, знеструмте приміщення.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТРАПИВСЯ ЗАВАЛ У ЗРУЙНОВАНОМУ БУДИНКУ

— покличте на допомогу;

— якщо хтось відгукнувся, повідомте, де ви знаходитесь і що з вами сталося.

Спокійно чекайте, поки розберуть завал;

— якщо вас ніхто не чує, спробуйте вивільнити руки і ноги;

— відтак роздивіться, якими предметами вас завалило;

— якщо вони не надто важкі, обережно почніть розбирати завал. Намагайтеся не зачепити те, на чому все тримається;

— якщо не бачите, чим вас завалило, або предмети, які на вас впали, дуже важкі, терпляче кличте на допомогу кілька годин;

— якщо ніхто не чує, почніть дужче розбирати завал;

— звільнившись, огляньте себе. Якщо необхідно, надайте собі першу допомогу: зупиніть кровотечу, зафіксуйте зламану кінцівку;

— якщо не маєте змоги вибратися з будинку, намагайтесь сповістити про себе (якщо є можливість, скористуйтесь телефоном мобільного зв'язку, стукайте по трубах і батареях опалення, голосно кличте на допомогу);

— очікуючи допомоги, намагайтесь уникнути переохолодження: при можливості  постеліть щось на підлогу, ляжте на бік, підклавши під себе руку, коліна підтягніть до грудей.

ЯК НАДАВАТИ ПЕРШУ ПСИХОЛОГІЧНУ ДОПОМОГУ?

Алгоритм надання першої психологічної допомоги, який складається з п’яти кроків, під умовною назвою «5В». Це означає: «Впізнати —  Визнати — Відреагувати — Відскерувати — Відстежити».

Крок перший. «Впізнати» Помітити та впізнати ознаки розладу, підійти до людини, висловити занепокоєння, запропонувати розмову. Оберіть час і місце, де б вам не заважали провести розмову. Пропозиція поговорити, коли навколо багато людей, — не найкраща ідея. Знайдіть місце, де ви перебуватимете сам на сам, і лише тоді проведіть діалог.

Крок другий. «Визнати» Неосудливо вислухати, розпитати, уточнити.

На цьому етапі ми приймаємо досвід людини та показуємо їй нашу готовність бути поруч з нею і слухати. Коли вона дала згоду поговорити з вами, запитайте її про почуття, симптоми і думки. Поцікавтеся, що людина відчуває і скільки часу це триває, що саме вона помітила за собою та що про це думає.

Вона може звинувачувати себе в розладі чи неспроможності подолати цей стан. На цьому етапі варто запевнити її, що психічні розлади — це такі ж самі захворювання, що потребують лікування та корекції, і людина не може бути в цьому винною.

Крок третій. «Відреагувати» Запропонувати підтримку та допомогу, надати інформацію, заохотити до самодопомоги та пошуку додаткової підтримки.

Коли ми розпитали, вислухали, уточнили, встановили ближчий контакт і довіру, ми пропонуємо допомогу, знайомимо з потрібною інформацією, спонукаємо до методів самодопомоги або звернень по додаткову допомогу. При цих станах типовим може бути відчуття безнадії. Тому варто бути готовими до слів на кшталт «мені нічого не допоможе». 

Запитайте, чи знає вона, що з нею відбувається і чи хотіла б дізнатися більше. Якщо так — надайте їй цю інформацію. Запитайте, чи потрібна їй допомога від вас, чи хотіла б вона мати якусь сторонню допомогу, можливо, фахівців. Запропонуйте методи самодопомоги.

Крок четвертий. «Відскерувати»  Запропонувати звернутися за фаховою допомогою.

Якщо несприятливий стан триває більше двох тижнів, якщо він негативно впливає на повсякденне життя, якщо людині важко функціонувати, виникають проблеми на роботі та у спілкуванні з іншими — дуже важливо скерувати людину звернутися по фахову допомогу.

Крок п’ятий. «Відстежити» Звернути увагу на стан людини, з’ясувати, чи зверталася людина до фахівців та яким був результат, надати додаткову підтримку у разі потреби.

Після того, як ми надали допомогу, підтримали, порекомендували, куди звернутися, ми звертаємо увагу на стан колеги, з’ясовуємо, чи звертався/зверталася він/вона до фахівця, яким був результат, чи потрібна якась додаткова підтримка.

ЯК ДОПОМОГТИ ЛЮДИНІ, ЯКА ПЕРЕЖИВАЄ ПАНІЧНУ АТАКУ?

У багатьох людей в житті буває лише один-два напади паніки, і проблема минає, можливо, коли закінчується стресова ситуація. Але якщо у вас періодичні, несподівані напади і ви відчуваєте постійний страх перед наступним, може виникнути стан, який називається панічним розладом.

Панічна атака — це раптовий епізод сильного страху, що зумовлює важкі фізичні реакції, без реальної небезпеки чи видимої причини. Коли трапляються напади паніки, ви можете подумати, що втрачаєте контроль, переживаєте серцевий напад або навіть помираєте.

Причини панічних атак

• спадковість;
• стресова ситуація (переїзд, подружній конфлікт, операція, нові обов’язки чи фізична хвороба, смерть близької людини);
• травматична подія (сексуальне насильство або серйозна аварія);
• темперамент, чутливий до стресу або схильний до негативних емоцій;
• зміни у роботі певних ділянок мозку;
• куріння або надмірне споживання кофеїну;
• історія дитячого фізичного або сексуального насильства.

Панічні атаки зазвичай починаються раптово, без попереджувальних ознак. Вони можуть завдати удару будь-коли — за кермом автомобіля, у торговельному центрі, під час засинання або ділової зустрічі.

Коли варто звернутися до лікаря? Якщо у вас були симптоми панічної атаки, якомога швидше зверніться по медичну допомогу. Панічні атаки хоча й спричиняють сильний дискомфорт, але не загрожують життю. Проте з ними важко впоратися самостійно, крім того, вони можуть посилитися без лікування.

Симптоми панічної атаки можуть також нагадувати симптоми інших серйозних проблем зі здоров’ям, наприклад, серцевий напад, тому важливо звернутися до сімейного лікаря, щоб виключити такі ризики.

Ускладнення панічних атак:

• розвиток специфічних фобій (наприклад, страх керування автомобілем або виходу з дому);
• часті звернення по медичну допомогу через погане самопочуття;
• уникання певних соціальних ситуацій;
• проблеми на роботі чи в школі;
• депресія, тривожні розлади та інші психічні розлади;
• підвищений ризик вчинення самогубства;
• зловживання алкоголем або іншими речовинами.

Люди, які стикалися з панічними розладами, також можуть переживати агорафобію.

Це страх відкритого простору й натовпу, адже перебування в таких місцях або ситуаціях може спровокувати панічну атаку. Люди з агорафобією намагаються не виходити за межі оселі наодинці, не відвідувати супермаркети, уникати подорожей певними видами транспорту, можуть боятися переходити мости, їздити в ліфті тощо.

Допомога і профілактика:

• зрозумійте причини тривоги, паніки й агорафобії;
• визначте ситуації, яких ви уникаєте чи боїтеся;
• оцініть природу конкретних симптомів, їх частоту і важкість, а також обставини, за яких виникає паніка;
• з’ясуйте, чи є супутні фактори (депресія, інші тривожні стани, вживання психоактивних речовин тощо).

Рекомендовано:

• практики для розслаблення м’язів;
• релаксація за допомогою дихальних вправ;
• навчитися розпізнавати власні ознаки стресу та визначити разом зі спеціалістом ефективні техніки для їх послаблення.

ЯК КОРЕГУВАТИ РІВЕНЬ СТРЕСУ В ОРГАНІЗМІ ЗА ДОПОМОГОЮ ВПРАВ

Наше тіло — дуже розумна саморегулювальна система, яка здатна підтримувати більш-менш стабільний стан під натиском зовнішніх подразників. Та все ж, організм чи не кожного українця переживає зараз стрес. Поговорімо про те, як із ним впоратися та як контролювати його рівень у побутових ситуаціях.

Коли ми відчуваємо виклик і загрозу, нервова система реагує викидом гормонів, які готують тіло до прийняття надзвичайних заходів. Так існує еустрес («хороший» стрес, який мобілізує наш організм та допомагає вижити в небезпечній ситуації) та дистрес («поганий» та тривалий стрес, який виснажує організм і зриває механізми адаптації).

Нижче ви знайдете кілька вправ, які допоможуть вам контролювати рівень свого стресу, коли ви відчуваєте, що більше не можете справлятися із ним.

— Таємний таппінг. Робочою областю для цієї вправи є останні фаланги пальців на правій та лівій руках. Натискаючи великим пальцем на фаланги, ми стимулюємо нервові закінчення. Ці імпульси пригнічують активність амигдали (або ж мигдалеподібного тіла) — мозкового центру, який відповідає за тривожність. Тож по черзі натискайте на подушечки кожного пальця, поки не відчуєте, що заспокоїлися.

— Метелик. Схрестіть долоні, зачепившись великими пальцями — на кшталт метелика. Прикладіть долоні до грудей та по черзі легенько й ритмічно пристукуйте по ключиці. Через внутрішні вібрації ви будете чути ці звуки як гучне серцебиття, і саме це заспокоюватиме вас. Продовжуйте цю вправу, поки не відчуєте, що ваше дихання вирівнялося.  Відбувається взаємодія на виходи черепних нервів, які отримують перехресні сигнали. Амигдала зменшує свою активність, префронтальна зона активується, мозок переходить в більш адаптивний режим.

— Протитривожне дихання. Ця техніка — з групи дихальних вправ. Для її виконання вам знадобиться будь-який квадратний чи прямокутний предмет, який ви бачите перед собою (двері, стіна, будинок тощо).

Супроводжуйте поглядом з першого кута до другого (на рахунок «1»), з другого до третього (на рахунок «2»), з третього до четвертого (на рахунок «3») і з четвертого назад до першого (на рахунок «4») — і так по колу. На рахунок «1» почніть вдих, продовжуйте вдихати повітря через ніч до рахунку «4». Після того знову на рахунок «1» почніть видихати до «4». За рахунок штучного вповільнення вашого дихання ви даєте мозку зрозуміти, що ви в безпеці і зараз можна розслабитися.

Цю вправу варто робити під час сильної тривоги. При помірній тривозі його варто робити двічі-тричі на день — у такому випадку протитривожний захист виникає завдяки накопичувальному ефекту.

— Безпечне місце. Це вправа на уяву, яка дозволяє вам відволіктися від того, що відбувається зараз, і уявити себе у безпечному місці, де ви почуваєтеся комфортно та затишно. Заплющіть очі та уявіть собі це місце у всіх деталях, спробуйте почути звуки, які лунають звідти, запахи тощо.

Важливо виконувати цю вправу тоді, коли ви перебуваєте у відносній безпеці, адже вам необхідно буде заплющити очі та максимально відволіктися від усього, що відбувається навколо вас. Переконайтеся, що поруч є людина, якій ви можете довіряти.

— Сканування тіла. Техніка, спрямована на розвиток стійкої та гнучкої уваги. Освоєння усвідомленості має на мету, що ви навчитеся спрямовувати увагу на те, що відбувається у цей момент в тілі, органах чуттів та думках.

Зосередьтеся на кожній клітинці свого тіла починаючи від маківки і закінчуючи п’ятами. Заплющіть очі, перед цим переконавшись у власній безпеці. Спробуйте відчути своє чоло, очі, ніс, губи, підборіддя, шию. Відчуйте свої плечі та сильні руки, спостерігайте за тим, як ваші легені самостійно дихають і ваша грудна клітина підіймається та опускається. Продовжуйте так до самого низу.

— Прогресивна м’язова релаксація. Техніка, спрямована на роботу м’язів. Важко розслабитися, коли м’язи буквально напружені. Це заважає і дихати вільно, і мати свіжу голову. Техніку краще виконувати наодинці у спокійному місці, або перед сном.

Напружте усі м’язи та протримайте цей стан якомога довше, а потім різко розслабте усе тіло. За інерцією м’язи розслабляються ще більше. Коли у крові багато стресових гормонів, то вегетативна система вмикається і починає їх перепрацьовувати. М’язи також залучені в цей процес, тому часом у нас болить спина, затискає шию, з’являється відчуття дискомфорту тощо.

Ці вправи допомагають впоратися зі стресом тут і зараз. Проте якщо ви відчуваєте, що ви не можете самостійно здолати хвилю страху та безпоміччі, поговоріть про це із близькою людиною або зверніться до фахівців, які зараз оперативно надають першу психологічну допомогу онлайн.

ЯК ДОПОМОГТИ ЛЮДИНІ, ЯКА ДУМАЄ ПРО СУЇЦИД

Суїцидальні думки можуть з’являтися як на тлі психічних розладів, зокрема депресії. Проте часом вони можуть виникати і в людини, яка досі не стикалася з ментальними проблемами. Наприклад, якщо вона зазнала сильного стресу чи перебуває у стані психічного та фізичного виснаження.

Жодна людина не хоче померти. Людина просто не хоче жити з болем. Ідея про самогубство може означати припинення страждання, напруження, внутрішньої дисгармонії або болючих емоцій. Потужна дія стресу ніби примушує людину прокручувати цю думку в голові, хоча насправді людина не хоче вмирати.

Людина може мати суїцидальні наміри, якщо:

• погрожує завдати собі шкоди чи вбити себе;
• шукає способів самогубства: доступ до зброї, гострих предметів, лікарських та інших засобів;
• говорить або пише про смерть чи самогубство;
• проявляє безнадію;
• вдається до ризикованих дій;
• проявляє лють, злість, бажання помститися;
• почувається, неначе в пастці, у безвиході;
• збільшує вживання алкоголю та інших токсичних речовин;
• проявляє тривогу, збудження, безсоння чи надмірну сонливість;
• уникає друзів, родини, спільноти;
• має суттєві зміни у настрої;
• говорить, що не має сенсу життя, життєвої мети.

Часом людина, яка думає про самогубство, заздалегідь починає приводити свої справи до ладу — зустрічатися з членами сім’ї, дарувати особисте майно, складати заповіт та прибирати своє житло так, наче в ньому більше не житиме.

У багатьох випадках самогубству можна запобігти. Для цього варто знати фактори ризику, бути уважним до ознак депресії та інших психічних розладів, розпізнавати попереджувальні ознаки скоєння самогубства та втрутитися до того, як це може трапитися.

Якщо ви помітили у близької людини чи колеги схильності до суїциду, то найкраще, що можна зробити, — допомогти отримати кваліфіковану допомогу від фахівців. Якщо стан загострюється, а людина не реагує на ваші поради, то варто звернутися до швидкої допомоги або кризової служби.

ЯК ПЕРЕЖИТИ СМЕРТЬ БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ

Скорбота – це дуже індивідуальний досвід; немає правильного чи неправильного способу сумувати за людиною, яку ви втратили. Те, як ви сумуєте, залежить від багатьох факторів, зокрема від вашої особистості та стилю подолання, вашого життєвого досвіду, вашої віри та того, наскільки значущою була втрата для вас.

Неминуче, процес скорботи потребує часу. Загоєння відбувається поступово; це не можна прискорити. Деякі люди починають відчувати себе краще через тижні або місяці. Для інших процес скорботи вимірюється роками. Незалежно від вашого переживання горя, важливо бути терплячим із собою і дозволити процесу розгортатися природним чином.

— Спроби ігнорувати свій біль або не допускати його появи, у довгостроковій перспективі лише погіршить його. Для справжнього зцілення необхідно зіткнутися зі своїм горем і активно з ним боротися.

— Почуття суму, страху чи самотності є нормальною реакцією на втрату. Плач не означає вашу слабкість. Плач — це нормальна реакція на смуток, але не єдина. Ті, хто не плачуть, можуть відчувати біль так само глибоко.

— Немає конкретних часових рамок для скорботи. Скільки часу це займає, залежить від людини. Продовжувати життя не означає забути про втрату. Ви можете продовжувати своє життя і зберігати пам’ять про когось або щось, що ви втратили, як важливу частину себе. Насправді, коли ми рухаємося по життю, ці спогади можуть стати все більш невід’ємною частиною визначення людей, якими ми є.

Як впоратися з процесом скорботи? Визнайте свій біль. Прийміть факт того, що горе може викликати багато різних і несподіваних емоцій. Шукайте підтримки віч-на-віч у людей, які піклуються про вас. Підтримуйте себе емоційно, піклуючись про себе фізично. Визнайте різницю між горем і депресією.

ЯК ПОБОРОТИ ТРИВОЖНІСТЬ ТА ЗАНЕПОКОЄННЯ

Страх, переживання та стрес — нормальна та зрозуміла реакція на бойові дії.

Ми не можемо займатися тим, до чого ми звикли, і не знаємо, коли життя повернеться до «довоєнного». Невизначеність і неможливість контролювати та постійні переживання за своє життя крокують поруч із комендантським часом, оголошеннями порітряної тривоги, пошуком укриття, страхом за рідних і близьких.

Це все може призвести до розладів сну, проблем із концентрацією, депресивного та тривожного розладів, панічних атак.

Це нормально — почуватися не в тонусі, пам’ятайте про це. Ось поради як зменшити стрес та полегшити паніку:

— Зосередьтеся на тому, що ви можете контролювати. У час коли наші плани руйнуються і ми не можемо нічого спланувати, важливо залишатися при чомусь стабільному. Зробіть усе можливе, щоб підготуватися: складіть тривожну валізку, зробіть запаси їжі, технічної та питної води. Чіткі поради як діяти у разі надзвичацної ситуації ось тут: https://dovidka.info/

— Тримайте руку на пульсі новин, але без одержимих перевірок. Важливо розуміти яка ситуація в країні, щоб знати як поводитися і чого очікувати. Та намагайтеся не перевіряти новини щохвилини — це підвищить панічні настрої і відчуття страху за життя і здоров’я як власне, так і близьких.

— Подбайте про поживні харчі тривалого зберігання. Зробіть триденний продуктовий запас для дому. За потреби, їх можна взяти з собою в укриття. Бажано, щоб ці продукти не потребували багато води для приготування.

Правильне харчування позитивно впливає на ваше психічне здоров’я, адже від спожитої їжі залежить те, як працює наш мозок, як у ньому утворюються нейромедіатори, за допомогою яких нейрони «спілкуються» між собою, та як працює наша імунна система.

— Намагайтеся дотримуйтеся режиму сну. Поки людина спить, у неї відновлюється імунітет, здійснюється синтез гормонів (мелатонін виробляється вночі, а кортизол вранці) та виводяться токсини з організму. В тривожні часи воєнних дій і постійних загроз заснути може бути важко. Але не забувайте про таку ніби й тривіальну, проте важлиу процедуру як сон.

— Не забувайте рухатися. Навіть якщо ви переховуєтеся в укритті, можна прогулюватися по периметру чи на одному місці, робити мінімальні фізичні вправи. Це допоможе впоратися зі стресом, тривогою та панічними настроями, адже під час фізичного навантаження виділяється ендорфін. Також фізична активність відволікає від нав’язливих негативних думок і допомагає зосередитися на будь-чому іншому.

— Залишайтеся на зв’язку з близькими. Неважливо як близько або далеко знаходяться ваші близькі та як часто ви з ними спілкуєтеся, намагайтеся підтримувати з ними зв’язок. Також якщо ви почуваєтеся самотньо, не соромтеся зателефонувати сусідам і гуртуватися разом.

— Допомагайте іншим. Добрі справи, волонтерство та допомога іншим допоможе почуватися краще. Організовуйте пункти видачі чаю для захисників, віддайте речі першої необхідності переселенцям з інших міст, підтримуйте українську армію фінансово, комунікуйте з іноземними друзями про перебіг ситуації в Україні та як вони можуть вплинути на свої уряди в інших країнах, аби підтримати Україну тощо.

Пам’ятайте, це нормально — відчувати занепокоєння і паніку, коли світ навколо вас нестабільний.

ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА В ПОЛІ

У світі відбуваються різні тривожні події, такі як війни, стихійні лиха, нещасні випадки, пожежі та міжособистісне насильство (наприклад, сексуальне насильство). Страждати від них можуть  сім’ї або цілі громади. Внаслідок таких лих, люди можуть втратити свої домівки або близьких, стати відокремленими від сім’ї та громади, або можуть стати свідками насильства, руйнування чи смерті.

Люди переживають такі події по-різному. Багато людей можуть бути пригніченими, спантеличеними, відчувати страх та тривогу, заціпеніння або відстороненість.  У кожного така реакція проявляється по-різно, на це може впливати: характер людини, серйозність подій, які вона переживає, підтримка з боку інших тощо.

Кожна людина має сили та здібності, які допомагають їй впоратися з життєвими труднощами. Однак деякі люди особливо вразливі у кризовій ситуації та  можуть потребувати додаткової допомоги.

У групі ризику можуть бути діти, старші люди, люди з інвалідністю та інші.

Якщо ви здійснюєте першу психологічну допомогу:

• надавайте практичну допомогу та підтримку, яка не заважає;
• оцініть потреби і проблеми;
• допоможіть людям у задовольнити основні потреб (їжа, вода, інформація);
• вислухайте людину, проте не тисніть на неї;
• допоможіть людям підключитися до соціальної підтримки;
• захистіть людей від подальшої шкоди;

Можуть траплятися ситуації, коли комусь потрібна набагато ширша підтримка, ніж перша психологічна допомога, особливо коли настає кризова ситуація.

Важливо знати межі та отримувати допомогу від інших, наприклад медичного персоналу.

Кому обов’язково потрібна буде додаткова допомога для порятунку життя:

• людині з серйозними травмами, небезпечними для життя, які потребують невідкладної медичної допомоги;
• люди, які настільки засмучені, що не можуть піклуватися ні про себе, ні про своїх дітей;
• люди, які можуть нашкодити собі;
• люди, які можуть завдати шкоди іншим.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ЗАСПОКОЇТИСЯ ПІД ЧАС ВОЄННИХ ДІЙ?

Під час критичної ситуації, яка сталася внаслідок ведення бойових дій, не можна тиснути на дитину, змушувати її розповідати в деталях, що сталося та як вона себе почуває.

Перша психологічна допомога дітям надається під час надзвичайної ситуації або відразу після кризи.

В кризовій ситуації діти реагують не так, як дорослі. Вони мають конкретні потреби залежно від віку та їхнього розташування. Діти Вразливі до несприятливих наслідків через те, що вони маленькі та соціально і емоційно прихильні до батьків чи опікунів.

Яким дітям потрібна перша психологічна допомога? Перш за все, вона потрібна не всім. Як і дорослі, деякі діти дуже добре переносять важкий досвід.

Ваша тактика: спостерігай, слухай, пов’язуй. Більшість дітей добре відновлюються, якщо вони об’єдналися з батьками чи вихователями.

 

Приклад інструкції щодо йодної профілактики для населення

 

Ключові пункти:

• У разі радіаційної аварії на АЕС окремі категорії населення після офіційного оповіщення від органів влади можуть отримати вказівку прийняти калію йодид (далі – KI) для захисту щитоподібної залози.
• Не приймайте KI, якщо для цього не було відповідного сповіщення та/або вказівки від органів місцевої влади. Якщо було сповіщення та/або вказівка прийняти КІ, слід приймати лише препарати, затверджені до відповідного застосування.
• Існують обмеження щодо прийому KI. КІ захищає лише щитоподібну залозу від радіоактивного йоду та не захищає інші частини тіла від інших джерел іонізуючого випромінювання.
• KI рекомендований лише людям до 40 років, дітям, вагітним та тим, хто годує груддю. Дозування залежить від віку.
• KI приймають лише одноразово.
• KI може мати шкідливий вплив на здоров’я, особливо якщо приймати його багаторазово, без потреби або якщо його приймають неправильно.

Як калій йодид захищає щитоподібну залозу

При радіаційній аварії на ядерних установках може відбуватись викид радіоактивних речовин у навколишнє природне середовище та, у тому числі, значних кількостей радіоактивних ізотопів йоду.

При виділенні, в результаті аварії на ядерній установці, радіоактивних ізотопів йоду та потраплянні в організм людини, щитоподібна залоза поглинає його і зазнає опромінення. Якщо препарат КІ вводиться в організм до початку або під час надходження радіоактивного йоду - відбувається блокування надходження радіоактивних ізотопів йоду, що зменшує або відвертає радіаційне опромінення щитоподібної залози та знижує ризик негативних наслідків для здоров’я людини. Препарати КІ не захищають організм від біологічної дії інших радіонуклідів, що можуть міститись у складі радіаційного викиду.

Приймайте ЛИШЕ калій йодид та ЛИШЕ якщо ви почули офіційне оповіщення та отримали відповідну вказівку

Багаторазовий прийом КІ може призвести до передозування йодом та побічних наслідків для здоров’я. Приймайте лише ті препарати, які ви отримали від державних органів місцевої влади. Дієтичні добавки, йодована сіль, нанесення йодної сітки на шкіру спиртовим розчином йоду тощо не надають достатнього захисту та не захистять вашу щитоподібну залозу.

 

Йодна профілактика

Йодна профілактика (йодне блокування щитоподібної залози) - невідкладний захисний захід запобігання або зменшення поглинання радіоактивних ізотопів йоду щитоподібною залозою, за допомогою КІ, що спрямований, насамперед, на захист щитоподібної залози. Йодна профілактика належить до термінових (невідкладних) заходів, спрямованих на запобігання негативного впливу ранньої фази радіаційної аварії.

Ризик радіаційного ураження щитоподібної залози може бути знижений або навіть відвернутий при своєчасному призначенні йодної профілактики як такої або в комплексі з іншими заходами радіаційного захисту: обмеження перебування на відкритому повітрі, укриття, евакуація, радіаційний контроль харчових продуктів, у тому числі води питної, тощо.

Оптимальний ефект йодної профілактики досягається при завчасному (превентивному) прийомі препарату за 6 і менше годин до надходження радіоактивного йоду. Прийом препарату одночасно з надходженням «хмари» залишається ефективним та через 6 годин після інгаляційного надходження приводить до 2-х кратного зниження дози, а через 24 години - практичній відсутності захисного ефекту.

Як приймати калію йодид

Для людей віком більш ніж 40 років радіоактивний йод не несе настільки ж високий ризик розвитку раку щитоподібної залози, як для інших категорій населення. В зв’язку з цим для осіб віком понад 40 років приймання КІ не рекомендоване.

Однократне дозування для дорослої людини КІ становить 125 мг (100 мг йоду). У разі виникнення радіаційної аварії на об’єктах, призначених для поводження з радіоактивними та ядерними матеріалами, та загрози забруднення довкілля радіоактивний йодом персонал повинен прийняти негайно 125 мг КІ.

Населення, яке проживає на території де є загроза забруднення, приймає профілактичну дозу препарату КІ тільки після офіційного оповіщення про загрозу викиду та необхідність проведення йодної профілактики.

Достатньо одноразового прийому препаратів КІ. Однак, за умови довготривалого чи повторного негативного впливу, неуникненого споживання забруднених харчових продуктів і води питної, можливий повторний прийом препаратів стабільного йоду здійснюється лише після офіційних оповіщень

Рекомендоване дозування для різних категорій населення наведене в таблиці нижче.

Дозування одноразового приймання КІ* дорослим і дітям
для захисту щитоподібної залози

	Група населення, вік		Дозування*, міліграм
	Немовлята (від народження до 1 місяця)		~16
	Діти від 1 місяця до 3 років		~32
	Діти 3-12 років		62,5
	Діти старше 12 років та дорослі до 40 років		125
	Вагітні		125
__________ Примітка:		* Препарати КІ приймають після їди. Для отримання необхідного дозування лікарські засоби, що на сьогодні зареєстровані в Україні мають бути застосовані відповідно інструкції виробника.

Отже, за наявності таблеток дозуванням 250 мг дорослим слід прийняти лише половину таблетки, за наявності таблеток дозуванням 65 мг – 2 таблетки.

У випадку недоступності інших лікарських форм, для отримання необхідної дози для дітей та немовлят в домашніх умовах на основі таблеток КІ 250 мг, необхідно:

1. Помістити пів таблетки КІ у невелику посудину і потовкти у дрібний порошок тильною стороною столової ложки; у порошку не повинно залишатись великих грудок;
2. Додати 4 чайні ложки (20 мл) води до порошку КІ та розмішати до повного розчинення;
3. Додати 4 чайні ложки (20 мл) молока, фруктового соку або сиропу до розчину KI у воді; в 1 чайній ложці отриманої суміші міститься приблизно 16 мг KI;
4. Рекомендації дозування залежно від віку:
   • від народження до 1 місяця – 1 чайна ложка;
   • від 1 місяця до 3 років – 2 чайні ложки;
   • від 3 до 12 років – 4 чайні ложки;

Відповідно для отримання дозування для немовлят з таблетки КІ 125 мг у першому кроці потрібно використовувати цілу таблетку, а не половину. Решта кроків залишаються без змін.

Шкідливий вплив на здоров’я

Протипоказання до прийому препаратів стабільного йоду:

наявність (у том числі і в анамнезі) захворювань щитоподібної залози, зокрема гіпертиреозу різної природи;

фурункульоз;

токсична аденома;

підвищена чутливість до йоду;

герпетиформний дерматит Дюринга;

гіпокомплементемічний васкуліт;

геморагічний діатез;

кропив’янка, туберкульоз легень, нефрит, нефроз, піодермія.

Тимчасова блокада функції щитоподібної залози та одноразове введення йодовмісних препаратів практично не позначається на стані здоров’я дітей та дорослих.

Тривала блокада функції щитоподібної залози після багаторазового прийому великих дозувань йодовмісних препаратів збільшує ризик гіпотиреозу.

Що робити у разі радіаційної аварії?

 

Підготовлений – значить захищений. Це правило у час повномасштабної війни стало ще більш актуальним. Зважаючи на те, що країна-терорист не дотримується жодних законів та правил ведення війни, кожен українець повинен знати базові правила поведінки у випадку надзвичайної ситуації будь-якого характеру. 

Зокрема, йдеться про алгоритм дій у разі радіаційної аварії. У першу чергу зазначимо, що ядерно-стратегічні об’єкти будуються таким чином, щоб витримувати значні фізичні пошкодження. Окрім того, на рівні кожного регіону постійно здійснюється моніторинг радіаційного фону на предмет дотримання всіх показників у нормі. Виконують цю роботу обласні Центри контролю та профілактики МОЗ. Станом на 6 серпня жодних відхилень від природного фону не зафіксовано. 

Але поза тим не завадить знати, що робити у разі, якщо у вашій місцевості трапилась радіаційна аварія. 

Основне – потрібно залишатись в приміщенні або терміново у нього зайти, якщо ви знаходитесь на вулиці. Це найбезпечніша дія, яку обов’язково варто виконати. 

1. Перебувайте в укритті

Це може бути підвал або середина будівлі. Радіоактивний матеріал осідає на зовнішній стороні будівель, тому найкраще триматися якомога далі від стін і даху будівлі. Варто також тримати поруч домашніх тварин, не дозволяйте їм гуляти на вулиці. Якщо можливо, залишайтеся в кімнаті без вікон і зовнішніх дверей, зачиняйте вікна та двері, ущільніть отвори підручними засобами (скотч, змочена водою тканина тощо) та вимикайте системи вентиляції (кондиціонери або обігрівачі) у вашому будинку. Залишайтесь в укритті, допоки офіційна влада не надала інших вказівок. 

2. Слідкуйте за офіційними джерелами інформації

Користуйтесь повідомленнями від рятувальників (ДСНС), поліції, місцевої влади. Увімкніть телебачення, радіо, слідкуйте за офіційними каналами місцевої влади. До прикладу, підпишіться на такі канали в Telegram або Facebook. Якщо місцева влада та надзвичайники дають вказівки – виконуйте їх обов’язково. 

3. Знезаразьте себе

Зніміть верхній шар одягу. Так ви позбудетеся до 90% радіоактивного матеріалу. Робіть це обережно, аби не розтрусити радіоактивний пил. Помістіть одяг у пластиковий пакет або герметичний контейнер, тримайте його далі від людей і домашніх тварин.

4. Помийтесь, якщо є така можливість

Прийміть душ з милом, голову помийте шампунем. Не використовуйте кондиціонери для волосся, оскільки вони можуть закріпити радіоактивний матеріал на вашому волоссі. Не тріть і не подряпайте шкіру, аби радіоактивний матеріал не потрапив у відкриті рани. Якщо можливості прийняти душ немає, вимийте з милом під проточною водою руки, обличчя та відкриті частини тіла. Якщо доступу до води немає, скористайтеся вологими серветками, вологою тканиною. Зверніть особливу увагу на руки й обличчя, протріть повіки, вії, вуха.

5. Одягніть чистий одяг

Допоможіть вашим рідним і близьким зробити всі вище перераховані пункти. За можливості робіть це в рукавичках і масці чи респіраторі.

Безпека води та харчових продуктів 

Допоки рятувальники чи влада не повідомили про безпеку водопровідної води, доти лише вода в пляшках залишатиметься не забрудненою. Пакування захищає рідину всередині від радіоактивних речовин. 

Кип’ятіння водопровідної води не позбавляє від радіоактивних речовин. Тож майте запас води у пляшках чи інших герметичних контейнерах. Напої у холодильнику теж безпечні для вживання. Вода в інших ємностях у вашому домі, таких як унітаз або водонагрівач, не буде містити радіоактивних речовин. Водопровідну або колодязну воду можна використовувати для миття себе, а також пакувань з їжею і водою.

Навіть якщо водопровідна вода забруднена, ви все одно можете використовувати її для знезараження. Будь-який радіоактивний матеріал, який потрапляє в поверхневі або підземні води, буде розбавлятися водою до дуже низького рівня і буде безпечним для миття шкіри, волосся та одягу.

За аналогією із водою, харчові продукти є безпечними, якщо зберігались у герметичних контейнерах (консерви, банки, пляшки, коробки тощо). Також безпечною є їжа з холодильника та морозильної камери. 

Перед відкриттям протріть харчові контейнери вологою тканиною або чистим рушником. Теж саме зробіть із кухонним приладдям перед використанням.  Використану тканину чи рушник покладіть у поліетиленовий пакет або герметичний контейнер і залиште у недоступному місці, подалі від людей і тварин.

Коли варто приймати йодид калію? 

Йодид калію – це сіль, схожа на кухонну. У аптеках він найчастіше продається у формі таблеток. Якщо його приймати вчасно й у визначеному дозуванні, йодид калію блокує поглинання радіоактивного йоду щитоподібною залозою. Це знижує ризик розвитку раку щитоподібної залози та інших її захворювань.

Він не захищає людей від радіації, а захищає тільки щитоподібну залозу від впливу радіоактивного йоду. Тобто захистити себе можливо лише за умови дотримання трьох основних правил – перебувати в укритті, слідкувати за офіційною інформацію та виконувати вказівки органів влади. 

Йодид калію слід приймати лише, якщо ви отримали таку вказівку від органів влади чи ДСНС. Приймати йодид калій для «профілактики» без потреби – недопустимо. Це може зашкодити вашому здоров’ю. Також важливо, що йодна профілактика здійснюється одноразово. Тобто вживання йоду зараз не має жодного сенсу. 

Не втомлюємося висловлювати вдячність за небайдужість та підтримку людей у цей нелегкий час.

В реаліях російської агресії та масового застосування окупаційними військами насильства з метою захоплення влади особливо актуальним стає відповідальність особи за дії або бездіяльність, вчинені під впливом фізичного або психічного насильства з боку представників окупаційних військ.

З цього приводу необхідно відзначити, що в статті 40 КК України передбачає дві окремі ситуації - вчинення особою протиправної дії або бездіяльності в результаті застосування до неї фізичного насильства, в наслідок якого така особа взагалі позбавляється можливості керувати своїми діями та вчинення особою протиправної дії/бездіяльності під впливом психічного примусу або ж такого фізичного насильства, яке все ж таки не позбавляє особу можливості керувати своїми діями.

В першому випадку (ч. 1 ст. 40 КК України) особа безумовно не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки в її діях відсутній склад кримінального правопорушення - відсутня будь-яка форма вини такої особи у вчиненні протиправних дій/бездіяльності.

В другій ситуації (ч. 2 ст. 40 КК України) особа також може бути звільнена від кримінальної відповідальності, проте при вирішенні цього питання поведінка такої особи підлягає оцінці з урахуванням норм ст. 39 КК України, якою врегульовано питання крайньої необхідності.

З системного аналізу ст. 40 Кримінального кодексу України вбачається, що  не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.

Контакти сектору «Гощанське бюро правової допомоги»: Рівненська область, Рівненський район, смт. Гоща, вул. Незалежності, 20 ( у приміщенні санстанції), тел. (03650) 2-16-50, (068) 016-08-93, графік роботи: пн..-пт. з 09:00 до 18:00, сб.-нд. вихідний.

            З повагою,

Головний юрист сектору

“ Гощанське бюро правової допомоги ”

відділу безоплатної правової допомоги                                               

Рівненського місцевого центру з надання

безоплатної вторинної правової допомоги                                         Вадим ГУПАЛЮК